110 «Грані». 2016. Том 20; 3(143) ГРАНІФІЛОСОФІЯ ISSN 2077-1800 (Print), ISSN 2413-8738 (Online) www.grani.org.ua УДК 745.5 doi: 10.15421/171750 Synthesis of goodness and beauty of Petrikivsky decorative painting T.A. Harkava Aries_design@mail.ru Oles Honchar Dnipro national university, 72, Gagarin Ave., Dnipro, 49010, Ukraine Petrykivsky decorative painting as a unique manifestation of Ukrainian national culture has been studied in the article. This painting is recognized all over the world as an intangible cultural heritage of humanity in the context of its philosophical principles. Petrykivsky decorative painting by its basis — murals, reaches Tripoli and puts the Ukrainian culture among the ancient cultures of the world. At various stages of ethnos’ existence, Ukrainian folk decorative art was an important part of the spiritual life and reflected its identity, ensuring the continuity of spiritual connection between generations. Motives of Pet- rykivka decorative painting describe the local flora and fauna and the local historical tradition. Folk artists get their inspiration from the mother nature, traditional for the Ukrainian people worship to Mother-land and all beautiful things, which are created by it. However, Petrykivsky decorative painting is not a direct reflection of natural motifs. World, created in paintings, is the product of the imagination of folk artist. Calocagathia (synthesis of beauty and goodness) of Petrykivsky school is seen in high spiritual and moral culture of the Ukrainian people, in their pursuit to improve the space of their life, to perpetuate the generous beauty of the world by the love to beauty and goodness in all its forms using a variety of colors and patterns. Цитування даної статті: Гарькава Т. А. Синтез добра і краси петриківського розпису / Т. А. Гарькава // Науково-тео- ретичний альманах «Грані». – 2017. – Т. 20. – № 3(143). – С. 110-113. Citation of this article: Harkava, T.A., 2017. Syntez dobra i krasy petrykivs’koho rozpysu [Synthesis of goodness and beauty of Petrikivsky decorative painting]. Scientific and theoretical almanac «Grani» 20; 3(143), 110-113. doi:10.15421/171750 (in Ukrainian). Peer-reviewed; approved and placed: 04.02.2017 Ключові слова: петриківський декоративний розпис; українська народна культура; філософські засади; природо- центризм; каллокагатія Синтез добра і краси петриківського розпису Т.А. Гарькава Aries_design@mail.ru Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, 49010, Дніпро, пр. Гагаріна, 72 У статті розглянуто петриківський декоративний розпис як унікальний прояв української народної культури, ви- знаний на світовому рівні як нематеріальна культурна спадщина людства, у контексті його філософських засад. Keywords: Petrykivsky decorative painting; Ukrainian folk culture; philosophical principles; Environmental centrism; Calocagathia Синтез добра и красоты петриковской росписи Т.А. Гарькава Aries_design@mail.ru Днепровский национальный университет имени Олеся Гончара, 49010, Днепр, пр. Гагарина, 72 В статье рассмотрена петриковская декоративная роспись как уникальное проявление украинской народной куль- туры, признанная на мировом уровне как нематериальное культурное наследие человечества, в контексте его фило- софских основ. Ключевые слова: петриковская декоративная роспись; украинская народная культура; философские основы; природоцентризм; каллокагатия Всесвітнє визнання петриківський декоративний розпис офіційно отримав 15 грудня 2013 року, коли ЮНЕСКО було занесено його до репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства. Сприяла такому широкому визнанню творчість укра- їнських народних майстрів самобутнього декоратив- ного розпису, який за місцем концентрації осередків називається (сел. Петриківка на Дніпропетровщині) петриківським. Зростає загальний інтерес до україн- ського народного декоративно-прикладного мистецтва, яке грунтується на духовних традиціях, висвітлює ес- тетичні вподобання, звичаєво-обрядові, етично-мо- 111«Grani». 2017. Vol. 20; 3(143) ГРАНІ ISSN 2077-1800 (Print), ISSN 2413-8738 (Online) PHILOSOPHY www.grani.org.ua ральні переконання українського народу та є важливою складовою як національної, так і світової культур. Іс- торичні зміни приходять з новим поколінням, його інакшим знанням, розумінням та баченням світу. Поко- ління будь-яких спільнот живуть переважно філософі- єю, сформованою його попередниками. Так є внаслідок світоглядної інерції. Покоління української спільноти навіть інерцію думки набували з чужих джерел – писа- ти історію власної тисячолітньої культури з часу «про- кляття» І. Мазепи було важко і небезпечно. Звідси зрозуміло доволі пізній час появи перших публікацій про українську культуру, яка в критичні мо- менти нашої історії документувала нашу національну самобутність. На нашу думку, першими в сенсі куль- турознавства були розвідки Миколи Костомарова «Дві руські народності» (1876) та Івана Нечуя-Левицького «Світогляд українського народу» (1876). Однак ці пра- ці висвітлювали тільки деякі аспекти життя україн- ського народу та його етнопсихологічні особливості. Першим, хто науково підійшов до цілого комплексу української культури, був Михайло Грушевський у сво- їй десятитомній «Історії України-Руси» (т.I. Львів, 1898 – т.X. Київ, 1937). Хронологічно черговим важливим дослідженням стала праця Івана Огієнка «Українська культура. Коротка історія культурного життя україн- ського народу» (1918), де надана важлива інформація про розвиток української культури у межах I – XIX ст. Праці радянських дослідників української культу- ри А. Козаченка («Українська культура, її минувшина і сучасність», 1931 р.), М. Марченка («Історія україн- ської культури з найдавніших часів до середини XVII ст.», 1961 р.), Н. Глухенької («Петриківські декора- тивні розписи», 1965 р.), О. Тищенко («Декоративно- прикладне мистецтво східних слов’ян і давньоруської народності», 1983 р. та інших відзначаються тенден- ційністю і вузькопроблематичністю. У час державної розбудови України, коли кайда- ни з розуму зняті, кожен відчуває потребу звернення до джерел. «Пізнай себе» - кредо поведінки, висунуте Григорієм Сковородою, - одне з найважливіших зав- дань після тривалого часу приховування істини про глибину і суть української культури, нав’язування сте- реотипу її вторинності. Нині спостерігається піднесення інтересу до ви- вчення і дослідження українського народного мисте- цтва (Р. Захарчук-Чугай, Є. Антонович «Українське народне декоративне мистецтво» [2], М. Семчишин «Тисяча років української культури» [7], М. Кириченко «Український народний декоративний розпис» [3], ко- лективна історико-етнографічна монографія «Українці» за науковою редакцією А. Пономарьова [9] та інші). Однак звернення до петриківського декоративного розпису в основному обмежується його популяризаці- єю шляхом видання альбомів репродукцій творів пет- риківчан, часом із невеликим екскурсом до життєпису народних майстрів [6; 8], главою книги [5], стислим викладом [3; 7]. Існування лагуни у дослідженні петриківського декоративного розпису, його визнання на високому сві- товому рівні вимагає і зобов’язує до глибоких дослід- жень цього феномена. Одним із першочергових завдань у низці проблем із дослідження петриківського декоративного розпису – яскравого представника українського народного деко- ративно-прикладного мистецтва - стоїть завдання роз- криття філософських засад розпису як явища світової культури, що і є метою даної статті. Народна декоративна творчість в Україні - це живе явище філософії національного духу, про що свідчить зростання інтересу до її вивчення науковців різних га- лузей науки: це і жива, побутуюча сторінка у всесвіт- ній книзі народної культури. Саме поняття «культура» належить до складних філософських понять так, як і саме життя, якому вона є своєрідним рефлексом. Означена система «культу- ра» - це складний процес вдосконалення світу довкола нас і світу в нас самих, творення і плекання цінностей духов ного і матеріального характеру [7]. Національна культура – це культура суспільна, тобто культура точно означеної людської спільноти; це групова культура, проте вона одночасно індивідуальна в тому смислі, що відрізняється у своїй конкретності від інших національних культур. І в такому смислі від прадавніх часів існувала і існує українська національна культура, яка має свою предметність. Ця культура, це не що інше, як знання, розвиток і передача всього того найкращого, що було створене в Україні, про життя і його одвічні істини. Українське народне декоративне мистецтво – уні- кальне явище національної культури. Воно завжди правдиво показувало світові життя нації, її духовне багатство, рівень культури, творчі сили ї здібності, енергію, виступало як феномен незнищенності [2]. Конкретні історико-соціальні чинники зумовлювали періоди спадів і піднесення народної творчості, однак ніколи не підтверджувалася думка стосовно відмиран- ня народного мистецтва, загибелі традицій. Поки існує земля, а людина працює на ній, доти житиме народне мистецтво. Завжди взаємозумовлені поняття: Земля – Природа – Людина – Мистецтво. Народне декоративне мистецтво розглядається як важлива художньо-декоративна цінність, що виконує численні функції: пізнавальну, естетичну, комунікацій- ну, виховну тощо. У цьому сенсі важливе усвідомлен- ня народної естетики, яка має традиції й особливості. Багато дечого ми не знаємо про народні художні впо- добання, ідеали, поняття краси, моральної чистоти. Ін- коли важко зрозуміти стійкі системи багатоколірного розпису, абстрактність форм тощо. Звідси – важливість поліфункціонального дослідження народного мисте- цтва, мислення людей, їхнього світосприйняття, фанта- зування, опоетизування і творення. В умовах України класичне народне мистецтво го- ловним чином є мистецтвом селянським. Чи створю- валося воно професіоналом-ремісником, чи становило частину господарського життя – завжди було складо- вою натуральної творчості в тому значенні, що базу- валося на місцевій природній сировині, традиційних прийомах її обробітку, оригінальній місцевій технології [9]. Художні вироби, успадковані від попередніх по- колінь, поступово оновлювалися відповідно до нових естетичних та етичних норм общини. Своєрідність декоративного розпису обумовлена особливістю роз- витку України, її природними умовами. Твори деко- ративно-прикладного мистецтва в тій чи іншій мірі відображають культурний рівень українського народу 112 «Грані». 2016. Том 20; 3(143) ГРАНІФІЛОСОФІЯ ISSN 2077-1800 (Print), ISSN 2413-8738 (Online) www.grani.org.ua відповідного історичного періоду. Так, вчені археологи за оздобленням архітектурних знахідок майже безпо- милково визначають епоху та приналежність конкрет- ному етносу. Як представник декоративного розпису петри- ківський розпис сягає своїм корінням – стінописом – Трипілля (V – II тис. до н.е.), що ставить українську культуру однією з найперших у ряду найдавніших культур світу. Важливі висновки дослідників про міс- цеві етнічні корені трипільської культури - вона не була прийшлою, а мала свої автохтонні джерела. Високий мистецький рівень прикладного мистецтва, орнамен- тального оздоблення, створеного нашими пращурами, продовжував існувати після трипільської доби. Є свід- чення, що язичницькі й князівські будівлі розписува- лися розкішними орнаментами як на дереві, так і на мурованих стінах із виразними рисами національної самобутності. Петриківський розпис зародився у вигляді се- лянського хатнього малювання. Виникнення традиції розпису стін пов’зане з матеріалом, з якого будувало житло населення Степової частини України – глина, побілені стіни. Біле тло стіни слугувало для селянина чистим полотном, на якому розгорталася творча фанта- зія петриківчанина. Виникає навіть своєрідний термін «мальована хата», тобто така, яка була щедро декоро- вана настінним розписом й вирізнялася своєю барвис- тістю та красою. Художні особливості петриківського малювання зумовлені погодними умовами місцевості, географічним розташуванням у Степовій зоні, рослин- ністю, естетичними смаками та вподобанням селян. Упродовж століття в Україні формувалися різно- манітні школи декоративного розпису, що мали власні особливі стилі його виконання. Та все ж, в основному, подібність була у викорис- танні здебільшого рослинних орнаментальних мотивів (квіти, стебла, плоди тощо) у їх поєднанні із зобра- женням тварин та людей у стилізованій формі, часто народженій фантазією народних майстрів. За збігом численних обставин найбільше й найкраще зберігся і розвинувся петриківський розпис. Вже до початку XX сторіччя сформувалися уні- кальний стиль і головні композиційні різновиди петри- ківського розпису: окрема квітка, гілочка, букет, вазон із квітами, жанрова композиція, фриз (бігунець) і кили- мок. Чарівний петриківський розпис наповнений не- ймовірною святковістю колориту, пластичною різно- манітністю в трактуванні сюжетних мотивів. Весь малюнок розпису ніби розгорнутий на площині стіни, аркуша паперу або предметах домашнього начиння. Дивлячись на твори народних майстрів, здається, що на них зображені звичайні квіти або ягоди. Але варто придивитися уважно, щоб зрозуміти – перед вами плід творчої фантазії художників, їхній стиль та бачення рідної природи. Твори їхні – прямий відгук на рідкісну багатством та щедрістю природу. У народно- му мистецтві зв’язок художника і рідної землі особливо глибинний та безпосередній. Тому своєрідність україн- ської природи була і є в народній творчості джерелом безмежних варіацій форм і видів діяльності, малюнка орнаментальних узорів, кольорової палітри. Від бар- вистої в’язі петриківського розпису віє ароматом трав, ягід та квітів привільних степів Придніпров’я. Покло- ніння перед земним багатством, що відзначає мисте- цтво петриківчан, спонукає їх до створення своєрідно- го декоративно-художнього літопису флори та фауни Придніпров’я. Філософія петриківського декоративного розпису базується на природоцентризмі: квітковому орнамен- ті місцевої флори і фауни, образно переосмисленому творчою уявою, багатою фантазією майстрів, які крізь квітку, гілочку, букет, барвистий орнамент вчать бачи- ти Всесвіт, любити матінку-природу в розкішній купелі авторського світобачення. Улюблений мотив українця – квітка. Це – посміш- ка рослини, знак її глибинної сутності, вершина що- річного циклу розвитку від зернини до плоду, що дає нове насіння. Квітування для селянина – найважливі- ша пора, оскільки визначає, чи зав’яжеться на квітці плід, чи зав’яне пустоцвітом. Так і в житті людини за- кладається «у квітучому віці» все, що треба здійснити на віку. Народна пісня порівнює дівчину і її коханого з квітами. Зів’яла квітка означає розлуку, смерть. І в цьо- му ж ряду знамениті Шевченкові порівняння: «Думи мої - квіти мої, діти», «моя пташко, мій маковий цві- те», «мій братику – королевий цвіте». Ось чому в се- лянському сприйнятті світу квітка – один з найзмістов- ніших символів і поетичних засобів, що відображає ці символи. Це - очі землі, проникливий погляд у бездо- нні небеса, чиста душа народу, який красою коронує життя. Петриківський розпис побудований на чіткій зна- ковій системі, яка відображає сприйняття світу нашими далекими предками. Це знакове письмо – також філо- софія, що простежується у трактуванні елементів роз- пису. Наприклад: дерево – це розвиток, зростання; сосонки, ялинки – вічна молодість, здоров’я, ріст; барвінок – молодість, здоров’я, рясність, нескоре- ність, добра пам’ять; «безконечник» або «бігунець» – вічність, безупин- ність нескінченність руху; дубове листя – сила, міцність, довголіття; виноград, кетяги винограду, виноградна лоза – ро- дючість, добробут, багатство; троянда, ружа – кохання; біла лілія – чистота, невинність, цнотливість; калина – дівоча врода, краса, доля, щастя; горицвіт – чисте, щире серце; соняшник – сонце, постійність, витривалість; птах – зародження життя, родючість, приплід, до- статок; голуб – мир, спокій, добро, вірне кохання; півень – пробудження життя, світанок; кінь – уособлення земного добробуту, життя, ви- тривалість. Культ природи, шо існував в українців, преклонін- ня і обожествляння відтворилося і в народному мисте- цтві, особливо у застосуванні орнаментів, початки яко- го зафіксовані ще в палеоліті. Найпростіші орнаменти, що з’явилися в цю епоху, виконували роль оберегів, що відлякували злі сили і притягували щастя й добробут. Таке значення орнаменту в обрядовості українців іс- нує й донині: орнаментом прикрашали й прикрашають (закриваючи від злих духів) отвори в будинку (двері, 113«Grani». 2017. Vol. 20; 3(143) ГРАНІ ISSN 2077-1800 (Print), ISSN 2413-8738 (Online) PHILOSOPHY www.grani.org.ua вік на) та одязі (комір, поділ, манжети рукавів). Калло- кагатія (синтез Краси і Добра) Петриківської школи у високій духовно-моральній культурі серця українського народу, у прагненні естетизувати простір свого буття, увічнити щедру красу Божого світу любов’ю до краси і добра у всіх вимірах, у всіх формах, у найрізномінітні- ших кольорах і геометричних візерунках - утвердити в душах райський розмай [6]. «... в кожній країні є спога- ди раю!» - писала Леся Українка, а Тарас Шевченко за- кликав: «Подивіться на рай тихий, на свою Вкраїну!». Краса і щедрість української природи примножу- ються талантом майстрів та натхненням у малому піз- нати велике. На цих розписах царює Квітка-Казка, буяє вічне Літо, квітує вічна Весна, розкошує вічна золота Осінь, відповідаючи на одвічне питання, адже Краса завжди була ключем у прагненні людини до щастя і благодаті. Високомистецькі декоративні вироби різнофункці- онального призначення і є зразками справжньої краси, добра, життєствердної основи для постійного подаль- шого розвитку, для радості та життя, згідно зі слова- ми визначного українського філософа Григорія Ско- вороди, котрий, питаючи: «Для чего делаем материи вышиваных разными нитками и взору приятными цве- тами...», відповідав: «Для радости сердца». Упродовж всього свого існування людство вабить таємниця Краси, залишаючись «річчю в собі», в якій ховається Таїна Життя. У прагненні до щастя краса за- вжди була золотим ключем до сердець людей. Назвати всі філософсько-етичні чи естетичні кон- цепції Краси, мабуть, неможливо, однак формулювання в Стародавній Греції органічної єдності Істини, Добра й Краси як синтезу абсолютних цінностей людства для нас видається прийнятним. Можна в цілому говорити про Красу, прекрасне як про загальнолюдську цінність, як історичний продукт, як сферу свободи духу людини, як вузлову естетичну категорію, яка через засоби мистецтва облагороджує і звеличує людину, будить в ній бажання творити за за- конами Краси в ім’я безсмертя. Споконвіку людина намагалася прикрасити свій побут, мати речі не просто потрібні та зручні, але й красиві. Петриківський розпис, завдяки своїм висо- ким декоративним властивостям, органічно вписується і в інтер’єр сучасних будівель та приміщень як власне настінним розписом, так і використанням розписаних кахлів, картин, рушників, посуду, оздоблювальних кар- тин. Проведене дослідження стверджує, що петриків- ський декоративний розпис є невід’ємною складовою української національної культури. Його самобутність у його філософії, що базується на природоцентризмі. Мотиви петриківського розпису сягають своїм корін- ням у місцеву флору та фауну, в історичні традиції. У рідній природі степового Придніпров’я черпають натхнення народні майстри, у традиційному поклонінні українського народу землі-матінці і всьому прекрасно- му, що вона народжує. Дана тема має глибоку дослідницьку перспективу і потребує подальшого вивчення та аналізу. БІБЛІОГРАФІЧНІ ПОСИЛАННЯ: 1. Гарькава Т. Петриківський розпис: навч. посібник / Т. Гарькава; за наук. ред. Є. А. Антоновича. – Д.: Ліра. – 116 с. 2. Захарчук-Чугай Р.В. Українське народне декоративне мистецтво: навч. посібник / Р.В. Захарчук-Чугай, Є.А. Антонович. – К.: Знання, 2012, - 342 с. 3.Кириченко М.А. Український народний декоративний розпис: навч. посібник / М.А. Кириченко.– К.: Знання-Прес, 2006. – 230 с. 4. Петриківка: Альбом репродукцій у 2 т. / редкол.: Г.Ф. Губанова та ін.; вступ. слово Л.В. Тверської. – Д.: ВАТ «Дніпрокнига», 2001. Т. 1. – 214 с. 5. Ружицкий В.А. Основы петриковской росписи / В.А. Ружицкий, А.С. Малинина. – Х.: Скорпион, 2003. – 110 с. 6. Сагач Г.М. Благословенна краса петриківського розпису / Г.М. Сагач // Таврійський вісник освіти. – 2016. - №3 (55). – С. 17 - 21. 7. Семчишин М. Тисяча років української культури / М. Семчишин. – К.: АТ «Друга рука», МП «Фенікс», 1993. – 550 с. 8. Тетяна Пата: Альбом / упоряд. та автор передм. Н.А. Глухенька. – К.: Мистецтво, 1973. – 94 с. 9.Українці: Історико-етнографічна монографія у 2 кн. / за наук. ред. А. Пономарьова. – Опішне: Укр. Народознавство, 1999. 544 с. REFERENCES: 1. Har’kava, T. Petrykivs’kyy rozpys [Petrikivsky]. D.: Lira. 116 (in Ukrainian). 2. Zakharchuk-Chuhay, R.V., 2012. Ukrayins’ke narodne dekoratyvne mystetstvo [Ukrainian Folk Decorative Art]. K.: Znannya. 342 (in Ukrainian). 3.Kyrychenko, M.A., 2006. Ukrayins’kyy narodnyy dekoratyvnyy rozpys [Ukrainian folk decorative painting]. K.: Zannya-Pres. 230 (in Ukrainian). 4. Hubanova, H.F., 2001. Petrykivka: Al’bom reproduktsiy [Petrykivka: Album reproductions]. D.: VAT «Dniproknyha». Vol. 1. 214 (in Ukrainian). 5. Ruzhitskiy, V.A., 2003. Osnovyi petrikovskoy rospisi [Fundamentals of Petrikov’s painting]. H.: Skorpion. 110. (in Russian). 6. Sahach, H.M., 2016. Blahoslovenna krasa petrykivs’koho rozpysu [Blessed Beauty Petrikivsky]. Tavriys’kyy visnyk visnyk osvity 3 (55), 17 - 21 (in Ukrainian). 7. Semchyshyn, M., 1993. Tysyacha rokiv ukrayins’koyi kul’tury [Thousand Years of Ukrainian culture]. K.: AT «Druha ruka», MP «Feniks». 550 (in Ukrainian). 8. Hlukhen’ka, N.A., 1973. Tetyana Pata: Al’bom [Tatiana Pat: Album]. K.: Mystetstvo. 94 (in Ukrainian). 9. Ponomar’ova, A., 1999. Ukrayintsi: Istoryko-etnohrafichna monohrafiya [Ukrainian: Historical and ethnographic monograph]. Opishne: Ukr. Narodoznavstvo. 544 (in Ukrainian).