Марк Аврелій — Вікіпедія Марк Аврелій Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. 42 зміни у цій версії очікують на перевірку. Стабільну версію було перевірено 16 травня 2020. 42 зміни у цій версії очікують на перевірку. Стабільну версію було перевірено 16 травня 2020. Перейти до навігації Перейти до пошуку У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Марк Аврелій. Божественний Аврелій І лат. Marcus Aurelius Antoninus Римський Імператор 23 січня 169 — 17 березня 180 Попередник: Вер Наступник: Коммод Авґуст Цезар Rex Pontifex Maximus   Ім'я при народжені: лат. Marcus Catilius Severus Annius Verus Народження: 26 квітня 121[1] Рим, Італія (Стародавній Рим), Римська імперія Смерть: 17 березня 180[2][1] (58 років) Віндобона, Верхня Панноніяd, Римська імперія Поховання: Замок Сант-Анджело Національність: римляни Країна: Стародавній Рим Релігія: давньоримська релігія Рід: Антоніни Батько: Марк Анній Вер[d] Мати: Доміція Луцілла Молодша Шлюб: Фаустіна Молодша[1] Діти: Коммод, Марк Анній Вер Цезарd, Аннія Аврелія Галерія Фаустіна, Аннія Аврелія Фаділла, Аннія Луціла, Аннія Корніфіція Фаустина Молодшаd, Вібія Аврелія Сабінаd, Titus Aurelius Fulvus Antoninusd і Domitia Faustinad  Медіафайли у Вікісховищі Висловлювання у Вікіцитатах Божественний Марк Авре́лій Антоні́н (лат. Marcus Aurelius Antoninus Augustus; 26 квітня 121, Рим — 17 березня 180, Віндобона, нині Відень) — римський імператор з 161 року, належав до династії Антонінів. Був сином Анія Вера і Доміції Луцілли. Відомий як філософ-стоїк. Зміст 1 Життєпис 1.1 Ранні роки 1.2 Правління Римською імперією 1.3 Смерть 2 Методи правління та погляди 2.1 Методи правління 2.2 Ставлення до християн 3 Літературний спадок 3.1 Філософська збірка «Роздуми» 4 Ушанування пам′яті 4.1 Астероїди 4.2 Скульптура 4.3 Живопис 4.4 Кінематограф 5 Видання українською мовою 6 Примітки 7 Посилання Життєпис[ред. | ред. код] Цей розділ потрібно повністю переписати відповідно до стандартів якості Вікіпедії. Ви можете допомогти, переробивши його. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (травень 2020) Ранні роки[ред. | ред. код] Марк Аврелій народився в аристократичній родині в Римі в 121 році нашої ери. За народження мав ім'я Маркус Аніус Катіліус Северус (лат. Marcus Annius Catilius Severus). Отримав прекрасну освіту. З волі діда по матері він навчався вдома. Марк згадує про Діогнета, який уводив його в філософію й одночасно навчав живопису. Незважаючи на свій юний вік, був намічений у квестори, а через пів року після смерті Адріана, у 138 році, вступив на посаду квестора, тобто почав практично займатися адміністративною діяльністю. У тому ж році він був заручений з Фаустиною, дочкою імператора Антоніна Пія, наступника Адріана на престолі. Антоній Пій усиновив Марка Аврелія та Луція Вера, які стали співправителями Римської імперії після смерті імператора. Навесні 145 року Марк одружився з кузиною Фаустиною. Для римлян цей шлюб був великим святом, для молодих людей — втратою невинности, для імперської політики — новим етапом. Про свято відомо тільки те, що воно запам'яталося.[3] Марк Аврелій навчався у Фронтона і Ірода Аттика риториці і від 146 року почав проявляти інтерес до філософії. Вона була тоді свого роду релігійним сповіданням, яке вимагало умертвіння плоті і дотримання майже монастирських правил. У 12 років Марк одягнувся у філософську мантію, привчився спати на твердому і виконувати всі суворі вимоги аскетизму стоїків.[4] Антонін Пій помер 7 березня 161 року у своєму Лоріумському палаці, з усім спокоєм вищої мудрості. Відчувши наближення смерти, він упорядкував сімейні справи як проста людина, і наказав перенести в кімнату свого прийманого сина, Марка Аврелія, золоту статую Фортуни, яка завжди повинна була перебувати в покоях імператора.[5] Правління Римською імперією[ред. | ред. код] На початку правління Марк керував імперією зі співправителем, Луцієм Вером, який був його зведеним братом. Батьком Луція Вера був Луцій Елій, першообраний наступник Адріана. Статусу зведеного брата Луція Маркус набув після всиновлення Антоніном Пієм. Після смерти Луція Вера у 169 році нашої ери Маркус залишився єдиним правителем імперії. Період правління Марка Аврелія відзначився запеклими оборонними битвами, що знаменували кінець відносно спокійного розвитку епохи принципату. У 162 році було придушене повстання в Британії і йшли бої з хаттами в районі німецького лімесу. Після війни з парфянами (162—166 рр.) Вірменія і Едеське царство опинилися в залежності від Римської держави. Спроба узурпації верховної влади з боку намісника Сирії Гая Авіди Касія в 175 році і повстання в Єгипті знову загострили внутрішньополітичну ситуацію. У 176 році Марк знову обрав собі співправителя. Цього разу ним став його син — Коммод. Смерть[ред. | ред. код] Марк Аврелій вів захисні війни проти германських племен у Галії та понад Дунаєм, а також проти Парфянського царства на сході. Саме в поході до австрійських земель він помер 17 березня 180 року[6], ймовірно, від чуми, яка спалахнула в той рік серед місцевих племен. Не виключають і того, що це була моровиця іншого захворювання — натуральної віспи. Методи правління та погляди[ред. | ред. код] Методи правління[ред. | ред. код] Цей розділ потрібно повністю переписати відповідно до стандартів якості Вікіпедії. Ви можете допомогти, переробивши його. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (травень 2020) Марк Аврелій багато чому навчився у свого прийманого батька Антоніна Пія. Подібно до нього, Марк всіляко підкреслював свою повагу до сенату як до установи, і до сенаторів, як до членів цієї установи. Як правитель, Марк Аврелій був втіленням помірної політики у вищій її досконалості. Основу його дій становила повага до людей[7]. Громадська допомога, яка отримала початок при правлінні Нерві та Траяна, розвинена Антоніном, досягла при правлінні Марка Аврелія вищої точки свого розвитку. Внаслідок незадовільності норовів і помилкових економічних принципів, що лежали в основі суспільства, вихованням дітей вільних станів особливо переймалися державні люди. З часів Траяна, на цей предмет звернені були кошти, здобуті з-під застави майна, доходами яких завідували прокуратори. Марк Аврелій зробив цих прокураторів першорядними чиновниками, вибирав їх з найбільшим старанням з колишніх консулів і преторів та розширив їх права. Величезне багатство полегшувало йому ці розумні пожертвування. Він сам заклав багато допоміжних кас для юнацтва обох статей.[8] Марк Аврелій, наприклад, активно підключав до судових справ сенаторів, доручивши їм те, чим раніше займався сам. Але в той же час сенат був вищою імперською владою. Імператор був головним сенатором, тобто першим серед рівних.[9] Час Марка Аврелія став періодом, відомим під назвою «сенатський ренесанс», а Марк Аврелій відкрито заявляв про своє підпорядкування сенату[9] За правління Марка Аврелія ввели до сенату більше провінціалів, ніж при будь-якому колишньому правителі, особливо зі східних і африканських провінцій. Тепер провінціали становили в сенаті не менше половини. Ці заходи потрібні були не стільки для підняття авторитету сенату, скільки для інкорпорації сенату в загальну бюрократичну структуру державного управління імперії. Марк Аврелій став ніби опікуном усіх, над ким не було опіки. Дитині бідній, дитині хворій був забезпечений дбайливий догляд. Для опікування сиріт створили претуру, що завідувала справами опіки.[4] Найбільші благодіяння Марк Аврелій, разом з Антоніном, надали рабам. Деякі найбільш жахливі сторони рабства були пом'якшені. Припустили можливість існування несправедливости власника щодо раба. Види тілесних покарань були визначені законом. Убивство раба стало злочином.[4] Велику увагу Марк Аврелій приділяв судочинству. Загальний напрямок його діяльности в галузі права: «не так впроваджував нововведення, скільки відновлював старовинне право». В Афінах він заснував чотири кафедри філософії — для кожної свій напрямок — академічний, перипатетичний, стоїчний, епікурейський. Ставлення до християн[ред. | ред. код] Правління Марка Аврелія, яке, за словами архієпископа Євсевія, відрізнялося особливою жорстокістю по відношенню до християн, не дає якихось нових антихристиянських указів. Марк Аврелій, стоїк, філософ на троні, якого звинувачували в тому, що «віднявши у народу розваги, він хоче змусити народ займатися філософією», звичайно, ставився до християн з презирством.[10] Під час правління Марка Аврелія гноблення християн у різних частинах імперії посилюється. Дискусійним залишається питання про те, чи відбувалося це з його ініціативи, і чи був Марк Аврелій взагалі причетний до цих переслідувань.[11] За словами британського історика Едварда Гіббона з початком Германської війни, його ставлення до християн погіршується, що було нехарактерним для правління батька Марка Аврелія та його попередників.[12] Літературний спадок[ред. | ред. код] Філософська збірка «Роздуми»[ред. | ред. код] Цей розділ потрібно повністю переписати відповідно до стандартів якості Вікіпедії. Ви можете допомогти, переробивши його. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (травень 2020) Марка Аврелія безумовно називають «філософом на троні». Його твір відомий у світі під загальною назвою «До себе самого» (давньогрец. Εἰς ἑαυτόν), а в Європі переважно знаний як «Роздуми» (лат. "Mediatationes"). Праця складається з 12 книг написаних давньогрецькою мовою у вигляді щоденника приблизно в 70 роки ІІ століття. Дослідники життя і творчості Аврелія припускають, що робота була створена у той час, коли імператор перебував у Центральній Європі. Саме завдяки «Роздумам» Марк Аврелій і отримав звання філософа. У «Роздумах» Марка Аврелія дослідники бачать лише одну з версій стоїцизму, вчення про гарне життя, набір моралей тощо. Але ніхто з попередників-стоїків не припускав можливість власного апофеозу, ніхто з них не проводив цю процедуру у відношенні своїх близьких, ніхто не керував релігійним життям римської громади, тому у них не було того досвіду і тих мотивацій, які були у Марка[13] У центрі його антиматеріалістичних вчень стоїть часткове володіння людиною своїм тілом, душею і духом, носієм яких є благочестива, мужня і керована розумом особистість — володарка (тільки над духом), вихователь почуття обов'язку і обитель совісті. За допомогою духу всі люди беруть участь в божественному і цим створюють ідейну спільність, долають всі обмеження. Якщо колишні стоїки вважали душу-пневму чільним початком, то Марк Аврелій називає провідним початком розум.[14] На думку Марка Аврелія, людина — лише елемент світового порядку, ланка в природних закономірностях, чиє існування не має ніякої вищої мети. Природа нейтральна щодо людини, вона не є ні добро, ні зло. Як розкладається тіло людини, так само розкладеться її душа і розвіється її розум. Єдина втіха — загибель одних є запорукою появи інших, а якогось більш піднесеного сенсу немає. При цьому імператор щиро вірив богам, не просто в богів, а саме богам, вважаючи, що вони все влаштовують найкращим чином.[13] Хоча Марк намагається підтримувати рівновагу між своїми вчителями, він не може втриматися від того, щоб спеціально не відзначити трьох: Аполлонія Тіанського, Рустика і Максима. Аполлоній Тіанський, як і Секст, був філософом-стоїком, людиною глибоко незалежного духу.[3] Марк Аврелій не тішився з недоліків своїх друзів; але за своєю мудрістю відрізняв вчення від слабкостей проповідників. Він знав, що мало було або зовсім не було філософів, які б дійсно здійснювали те, що радили іншим. Марк Аврелій залишився вірним філософії, незважаючи на всі вади філософів.[4] Учителем філософії Марка був Максим Клавдій. Ушанування пам′яті[ред. | ред. код] Астероїди[ред. | ред. код] 7447 Маркаврелій — астероїд, який назвали на честь імператора. Скульптура[ред. | ред. код] Бюст римського імператора Марка Аврелія Кінний монумент Марку Аврелію (175 рік н. е) .— давньоримська бронзова скульптура, розташована в Римі Арка Марка Аврелія (165 рік) — Триполі, Лівія Погруддя Марка Аврелія — знахідка археологів на півдні Єгипту в храмі Ком-Омбо на східному березі Нилу (2018)[15] Погруддя Марка Аврелія (приблизно 169 рік) — музей скульптури в Liebieghaus, Франкфурд Статуя Марка Аврелія (кінець ІІ ст.) — знайдена в Габії (Італія), нині знаходиться в Луврі, Париж Погруддя Марка Аврелія (161 рік) — знайдено в давньому Probalinthos, Аттіка, Греція, нині в Луврі, Париж Погруддя Марка Аврелія — знаходиться в Чиказькому художньому інституті, США Живопис[ред. | ред. код] Марк Аврелій роздає хліб людям (1765) — картина Жозеф Марі В'єн Кінематограф[ред. | ред. код] Падіння Римської імперії (1964) — Алек Гіннесс у ролі Марка Аврелія Гладіатор (2000) — Річард Гарріс у ролі Марка Аврелія Марк Аврелій. Останній триумф імператора (2002) — документальний фільм Видання українською мовою[ред. | ред. код] Марк Аврелій. Роздумування. Пер. з грецької: Омелян Омецінський. Буенос-Айрес; Нью-Йорк: Науково-Дослідне Товариство Української термінології. 1986. 149 стор.[16] (передрук) Марк Аврелій. Розмисли. Наодинці з собою Пер. з грецької: Омелян Омецінський. Харків: КСД. 2020. 208 стор. ISBN 978-617-12-7650-5[17] Марк Аврелій. Наодинці з собою. Роздуми. Пер. з грецької: Ростислав Паранько. Львів: Літопис, 2007. 212 стор. ISBN 966-7007-62-0[18] (передрук) Марк Аврелій. Наодинці з собою: роздуми. Пер. з грецької: Ростислав Паранько. Львів: Апріорі, 2018. 182 стор. ISBN 978-617-629-486-3 (Бібліотека античної літератури)[19] Примітки[ред. | ред. код] ↑ а б в Любкер Ф. Antoninus // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 107.d:Track:Q4249594d:Track:Q101490d:Track:Q656d:Track:Q694826d:Track:Q4135787d:Track:Q24933120d:Track:Q30059240d:Track:Q1459210d:Track:Q45275993 ↑ Марк-Аврелий, Антонин // Военная энциклопедия — СПб: Иван Дмитриевич Сытин, 1914. — Т. 15. — С. 201.d:Track:Q656d:Track:Q26160611d:Track:Q4114391d:Track:Q4448234d:Track:Q25397449 ↑ а б Фонтен, Франсуа. «Марк Аврелий» (рос.). с. гл. III,1.  ↑ а б в г Ренан, Э. Ж. Марк Аврелий и конец античного мира. с. гл.I, 9.  ↑ Ренан, Э. Ж. Марк Аврелий и конец античного мира. с. гл.I, 1.  ↑ Ренан, Э. Ж. Марк Аврелий и конец античного мира. с. Глава XXVII,1–3.  ↑ Ренан, Э. Ж. Марк Аврелий и конец античного мира. с. гл.II, 1.  ↑ Ренан, Э. Ж. Марк Аврелий и конец античного мира. с. гл.II, 3.  ↑ а б Мнемон (2003). Политическая элита эпохи Антонинов. Исследования и публикации по истории античного мира. Санкт-Петербург: Под редакцией професора Э.Д. Фролова. с. 246–254.  ↑ Цюпак В. Політика Марка Аврелія щодо християн // Проблеми гуманітарних наук. — 2018. — Вип. 42: Сер. Історія. — С. 300—312. ↑ McLynn, Frank (2009). Marcus Aurelius: A Life. Da Capo Press. с. 295.  (англ.) ↑ Gibbon, Edward (1776 - 1788). «The History of the Decline and Fall of the Roman Empire» 2. Strahan & Cadell, London. с. chapter 16, V.  (англ.) ↑ а б А. В. Халапсис. МАРК АВРЕЛИЙ И ИДЕЯ АПОФЕОЗА В АНТИЧНОЙ КАРТИНЕ МИРА. // Scientific Journal «ScienceRise» № 4// Стр. 55-58 ↑ Реале, Д.; Антисери, Д. (2003.). Западная философия от истоков до наших дней. с. 148–150.  ↑ Бюст римського імператора Марка Аврелія знайдено у Єгипті ↑ Марк Аврелій — Роздумування (пер. українською Омеляна Омецінського, 1986) на сайті е-бібліотеки diasporiana.org.ua ↑ Марк Аврелій — Розмисли. Наодинці з собою. bookclub.ua/ukr/, 2020 ↑ Марк Аврелій — Наодинці з собою. Роздуми. litopys.lviv.ua, 2007 ↑ Марк Аврелій — Наодинці з собою: роздуми. apriori.lviv.ua, 2018 Посилання[ред. | ред. код] Вікіцитати містять висловлювання від або про: Марк Аврелій Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Marcus Aurelius Про Марка Аврелія Марк Аврелій на сайті newacropolis.org.ua/ua/ Марк Аврелій // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — С. 580. — ISBN 966-7492-03-6. Марк Аврелій // Сучасний словник з етики: Словник. Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. — 416 с.: С. 11 ISBN 978-966-485-156-2 Марк Аврелій — Роздумування Марк Аврелій — Роздумування (оригінал тексту грецькою, II ст.) у Вікіджерелах (гр.) Марк Аврелій — Роздумування (пер. українською Омеляна Омецінського, 1986) на сайті е-бібліотеки diasporiana.org.ua Попередник Антонін Пій Імператор Римської імперії 161-180 Наступник Коммод п о р Імператори Римської імперії Принципат (27 до н. е.—235) 1. Октавіан Август (27 до н. е.—14 н.е.) 2. Тиберій (14—37) 3. Калігула (37—41) 4. Клавдій (41—54) 5. Нерон (54—68) 6. Гальба (68—69) 7. Отон (69) 8. Вітеллій (69) 9. Веспасіан (69—79) 10. Тит (79—81) 11. Доміціан (81—96) 12. Нерва (96—98) 13. Траян (98—117) 14. Адріан (117—138) 15. Антонін Пій (138—161) 16. Марк Аврелій (161—180) 17. Луцій Вер (161—169) 18. Коммод (180—192) 19. Пертінакс (193) 20. Дідій Юліан (193) 21. Септимій Север (193—211) 22. Каракалла (211—217) 23. Гета (209—211) 24. Макрін і Діадумен (217—218) 25. Геліогабал (218—222) 26. Александр Север (222—235) Криза (235—284) 27. Максимін Фракієць (235—238) 28. Гордіан I і Гордіан II (238) 29. Пупієн і Бальбін (238) 30. Гордіан III (238—244) 31. Філіпп Араб (244—249) 32. Децій Траян (249—251) і Геренній Етруск (251) 33. Гостіліан (251) 34. Требоніан Галл і Волусіан (251—253) 35. Еміліан (253) 36. Валеріан (253—260) 37. Галлієн (253—268) і Салонін (260) 38. Клавдій II (268—270) 39. Квінтілл (270) 40. Авреліан (270—275) 40. Марк Клавдій Тацит (275—276) 41. Флоріан (276) 42. Проб (276—282) 43. Гай Марк Аврелій Кар (282—283) 44. Марк Аврелій Карін (283—285) 45. Нумеріан (283—284) Домінат (284—395) 46. Діоклетіан (284—305) 47. Максиміан (285—308) 48. Констанцій I Хлор (293—305) 49. Галерій (293—305) 50. Флавій Север (305—306) 51. Максенцій (306—312) 52. Максиміан II Дая (305—310) 53. Ліциній (307—324), Валерій Валент (316—317) і Секст Мартініан (324) 54. Костянтин Великий (306—337) 55. Костянтин II (317—337) 56. Констант (333—350) 57. Констанцій II (324—361) 58. Ветраніон (350) 59. Флавій Клавдій Юліан (355—363) 60. Йовіан (363—364) 61. Валентиніан I (364—375) 62. Валент (364—378) 63. Граціан (367—383) 64. Валентиніан II (375—392) 65. Феодосій Великий (379—395) Західна Римська імперія (395—476) 66. Гонорій (393—423) і Констанцій III (421) 67. Іоанн (423—425) 68. Валентиніан III (425—455) 69. Петроній Максим (455) 70. Авіт (455—456) 71. Майоріан (457—461) 72. Лібій Север (461—465) 73. Антемій Прокопій (472) 74. Олібрій (472) 75. Гліцерій (473—474) 76. Юлій Непот (474—475) 77. Ромул Август (475—476) п о р Консули 118-138 рр.→ ​​Консули Римської імперії 139-160 рр. → Консули 161—192 рр. 139: Антонін Пій (2-й раз) і Гай Бруттій Презент Луцій Фульвій Рустік (2-й раз), суффекти - Луцій Мініцій Натал Квадроній Вер, Луцій Клавдій Прокул Корнеліан, Гай Юлій Скапула, Марк Цекцій Юстін, Гай Юлій Басс 140: Антонін Пій (3-й раз) і Марк Аврелій, суффекти - Юлій Крассіпед, Марк Барбій Еміліан, Тит Флавій Юліан 141: Тит Геній Север і Марк Педуцей Стлога Присцін, суффект - Луцій Анній Фабіан 142: Луцій Куспій Пактумей Руфін і Луцій Статій Квадрат, суффекти - Луцій Граній Каст, Марк Корнелій Фронтон, Луцій Лаберій Пріск, Луцій Тусідій Кампестер, Квінт Корнелій Сенеціон Анніан і Сульпіцій Юліан 143: Гай Белліцій Торкват і Ірод Аттичний, суффекти - Квінт Юній Калам і Марк Валерій Юніан 144: Луцій Гедій Руф Лолліан Авіт і Тит Статілій Максим, суффекти - Марк Кальпурній Лонг і Децім Велій Фід 145: Антонін Пій (4-й раз) і Марк Аврелій (2-й раз) суффекти - Квінт Мустій Пріск, Марк Понтій Леліан Ларцій Сабін, Луцій Поблікола Пріск, Луцій Плавтій Елій Ламія Сільван, Гней Аррій Корнелій Прокул, Децим Юній Пет, Луцій Петроній Сабін, Гай Вікрій Руф, Гай Фадій Руф і Публій Вікрій 146: Секст Еруцій Клар (2-й раз) і Гней Клавдій Север Арабіан, суффекти - Квінт Ліціній Модестін Секст Атій Лабеон, Публій Муммій Сізена Рутіліан,Тит Пріферній Пет, Луцій Аврелій Галл, Гней Луцій Теренцій Хомул Юніор, Квінт Воконій Сакса Фід, Гай Уммідій Квадрат Анніан Вер, Луцій Емілій Лонг, Квінт Корнелій Прокул 147: Гай Прастіна Мессалін і Луцій Анній Ларг, суффекти - Авл Клавдій Харакс, Квінт Фуфіцій Корнут, Купресен Галл, Квінт Корнелій Квадрат, Секст Кокцей Северіан Гонорій, Тиберій Ліциній Кассій Кассіан, Гай Попілій Кар Педон 148: Луцій Октавій Корнелій Публій Салвій Юліан Еміліан і Гай Белліцій Кальпурній Торкват, суффекти - Сатурій Фірм, Гай Сальвій Капітон, Публій Орфідій Сенеціон, Гай Фабій Агріппін, Марк Антоній Зенон 149: Сервій Корнелій Сципіон Сальвідієн Орфіт і Квінт Помпей Сосій Пріск, суффекти - Квінт Пассієн Ліцін, Гай Юлій Авіт, Тіт Флавій Лонгін Квінт Марцій Турбон 150: Марк Гавій Сквілла Галлікан і Секст Карміній Вет, суффекти - Марк Кассій Аполлінар і Марк Петроній Мамерцін 151: Секст Квінтілій Кондіан і Секст Квінтілій Валерій Максим, суффекти - Луцій Аттідій Корнеліан і Марк Коміній Секунд 152: Маній Ацилій Глабріон Гней Корнелій Север і Марк Валерій Гомул, суффекти - Луцій Клавдій Модест, Луцій Дазумій Туллій Туск, Публій Суфенат Вер, Гай Новій Пріск, Луцій Юлій Ромул, Публій Клувій Максим, Марк Сервілій Сілан 153: Луцій Фульвій Русцій Гай Бруттій Презент і Авл Юній Руфін, суффекти - Секст Цецілій Максим, Марк Понтій Сабін, Публій Септимій Апер, Марк Седацій Северіан, Квінт Петіедій Галл, Гай Катій Марцелл 154: Луцій Вер і Тит Секстій Латеран, суффекти - Пріферній Пет, Марк Ноній Макрін, Тиберій Клавдій Юліан, Секст Кальпурній Агрікола, Гай Юлій Стацій Север, Тит Юній Север 155: Гай Юлій Север і Марк Юній Руфін Сабініан, суффекти - Гай Ауфідій Вікторін, Марк Гавій, Анцій Поліон, Мініцій Опіміан, Децім Рупілій Север, Луцій Юлій Север 156: Марк Цейоній Сільван і Гай Серій Авгурін, суффекти - Авл Авілій Урінацій Квадрат, Страбон Еміліан, Квінт Канузій Пренестін, Гай Лузій Спарс 157: Марк Веттулен Цивіка Барбар і Марк Метілій Аквіллій Регул, суффекти - Гай Целій Секунд і Гай Юлій Коммод Орфіціан 158: Секст Сульпіцій Тертулл і Квинт Тиней Сакердот Клемент, суффекти - Марк Сервілій Фабіан Максим і Квінт Ялій Басс 159: Плавтій Квінтілл і Марк Стацій Пріск Ліциній Італік, суффекти - Луцій Матукцій Фусцін, Марк Пізібаній Лепід, Авл Курцій Кріспін 160: Апій Аній Ацілій Брадуа і Тит Клодій Вібій Вар, суффекти - Авл Платорій Непот Калпурніан Марцелл,Марк Постумий Фест, Гай Септимій Север, Цезорій Павел, Тиберій Оклацій Север, Нінній Хастіан і Новій Сабінан   Тематичні сайти NNDB · Open Library · MusicBrainz · Проєкт Гутенберг · Goodreads · Goodreads · Rodovid.org · Find a Grave · Quora Словники та енциклопедії Велика каталонська · Britannica (11-th) · Britannica (онлайн) · Britannica (онлайн) · Encyclopædia Universalis · Treccani · Італійська енциклопедія Нормативний контроль BAV: ADV12179132, ADV12667279, ADV11069824, ADV11069825, ADV12420148 · BIBSYS: 90564087 · BNC: a10491697 · BNE: XX932158 · BNF: 11914476c · CiNii: DA00596148 · CONOR: 6923107 · GND: 118577468 · ISNI: 0000 0001 1031 946X · LCCN: n80051702 · LNB: 000027790 · NDL: 00431918 · NKC: jn19981001808 · NLA: 1166401 · NLG: 150699 · NLR: 000136425 · NSK: 000083919 · NTA: 06867452X · NUKAT: n96103790 · PTBNP: 272140 · LIBRIS: 194415 · SUDOC: 027008614 · VIAF: 102895066 · ULAN: 500115701 Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Марк_Аврелій&oldid=32490279 Категорії: Народились 26 квітня Народились 121 Уродженці Рима Померли 17 березня Померли 180 Римські імператори Римські імператори II століття Давньоримські філософи Люди, на честь яких названо астероїд Афористи Люди на монетах Померли від чуми Консули Римської імперії Приховані категорії: Персоналії за алфавітом Статті з джерелами з Вікіданих Вікіпедія:P19:використовується Вікіпедія:P20:використовується Вікіпедія:P1791:відсутня Вікіпедія:P373:використовується Статті, які потрібно переписати з травня 2020 Всі статті, які потрібно переписати Вікіпедія:Сторінки з посиланням на Вікіцитати Сторінки, що використовують магічні посилання ISBN Навігаційне меню Особисті інструменти Ви не увійшли до системи Обговорення Внесок Створити обліковий запис Увійти Простори назв Стаття Обговорення Варіанти Перегляди Читати Неперевірені зміни Редагувати Редагувати код Переглянути історію Більше Пошук Навігація Головна сторінка Поточні події Нові редагування Нові сторінки Випадкова стаття Участь Портал спільноти Кнайпа Довідка Пожертвувати Сторінка для медіа Інструменти Посилання сюди Пов'язані редагування Спеціальні сторінки Постійне посилання Інформація про сторінку Цитувати сторінку Елемент Вікіданих Друк/експорт Створити книгу Завантажити як PDF Версія до друку В інших проєктах Вікісховище Вікіцитати Іншими мовами Afrikaans Aragonés Ænglisc العربية مصرى Asturianu Azərbaycanca تۆرکجه Bikol Central Беларуская Български བོད་ཡིག Brezhoneg Bosanski Català Čeština Cymraeg Dansk Deutsch Zazaki Ελληνικά English Esperanto Español Eesti Euskara Estremeñu فارسی Suomi Føroyskt Français Frysk Gaeilge Gàidhlig Galego 客家語/Hak-kâ-ngî עברית हिन्दी Hrvatski Magyar Հայերեն Interlingua Bahasa Indonesia Ido Íslenska Italiano 日本語 ქართული Kongo Қазақша 한국어 Latina Lingua Franca Nova Lietuvių Latviešu Malagasy Македонски Монгол मराठी Bahasa Melayu မြန်မာဘာသာ Napulitano Nederlands Norsk nynorsk Norsk bokmål Occitan Polski Piemontèis پنجابی Português Română Русский Sicilianu Scots Srpskohrvatski / српскохрватски Simple English Slovenčina Slovenščina Shqip Српски / srpski Svenska Kiswahili தமிழ் Тоҷикӣ ไทย Tagalog Türkçe Oʻzbekcha/ўзбекча Tiếng Việt Winaray 吴语 Yorùbá 中文 文言 Bân-lâm-gú 粵語 Редагувати посилання Цю сторінку востаннє відредаговано о 12:24, 3 червня 2021. Текст доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike; також можуть діяти додаткові умови. Детальніше див. Умови використання. Політика конфіденційності Про Вікіпедію Відмова від відповідальності Зворотний зв'язок Мобільний вигляд Розробники Статистика Куки