Е К О Н О М іК А м ех а н із м и р ег ул ю в а н н я е ко н о м ік и 83БІЗНЕСІНФОРМ № 2 ’2016 www.business-inform.net УДК 620.9.009.12(477) КОНцЕпТуАльНІ пРИНцИпИ РОЗРОбКИ ТА РЕгулювАННя ЕНЕРгЕТИчНОї пОлІТИКИ уКРАїНИ НА КОНКуРЕНТОСпРОМОЖНОМу РІвНІ © 2016 кЛимчУк о. в. УДК 620.9.009.12(477) Климчук О. В. Концептуальні принципи розробки та регулювання енергетичної політики України на конкурентоспроможному рівні Мета статті полягає в дослідженні сучасних тенденцій регулятивної політики на світовому енергетичному ринку та виявленні дієвих шляхів зростання енергоефективності економіки України. Здійснено аналіз основних напрямків розвитку енергетичної політики у світі та встановлено пріоритетний напрямок розвитку енергетики України на основі біопаливної індустрії. Обґрунтована актуальність того, що в Україні одним із головних напрямків подолання енергетичної кризи, забезпечення оздоровлення економіки та стійкого зростання валового внутрішнього про- дукту є перехід до промислового використання біопалив. Процес виробництва та споживання біопалив потрібно розглядати як засіб підвищення рівня децентралізації при забезпеченні енергоносіями. Зазначено, що державі необхідно провадити інформаційну підтримку виробників біопа- лива, визначаючи їх ринковий асортимент та рекомендуючи найвигідніших ділових партнерів. Збільшення виробництва біопалив в Україні буде виступати фундаментальним фактором у забезпеченні міжнародної конкурентоспроможності національної економіки, а також її зростання на інноваційних засадах. Ключові слова: економіка, енергетичний ринок, енергетична політика, державне регулювання, конкурентоспроможність, біопаливо. Бібл.: 10. Климчук Олександр Васильович – кандидат сільськогосподарських наук, доцент, доцент кафедри адміністративного менеджменту та альтер- нативних джерел енергії, Вінницький національний аграрний університет (вул. Сонячна, 3, Вінниця, 21008, Україна) E-mail: klimchuk-77@mail.ru УДК 620.9.009.12(477) Климчук А. В. Концептуальные принципы разработки и регулирования энергетической политики Украины на конкурентоспособном уровне Цель статьи заключается в исследовании современных тенденций ре- гуляторной политики на мировом энергетическом рынке и выявлении действенных путей роста энергоэффективности экономики Украины. Осуществлен анализ основных направлений развития энергетической политики в мире и установлено приоритетное направление разви- тия энергетики Украины на основе биотопливной индустрии. Обосно- вана актуальность того, что в Украине одним из главных направле- ний преодоления энергетического кризиса, обеспечения оздоровления экономики и устойчивого роста валового внутреннего продукта яв- ляется переход к промышленному использованию биотоплива. Про- цесс производства и потребления биотоплива нужно рассматривать как средство в повышении уровня децентрализации при обеспечении энергоносителями. Определено, что государству необходимо про- водить информационную поддержку производителей биотоплива, определяя их рыночный ассортимент и рекомендуя выгодных деловых партнеров. Увеличение производства биотоплива в Украине будет выступать фундаментальным фактором в обеспечении междуна- родной конкурентоспособности национальной экономики, а также ее роста на инновационной основе. Ключевые слова: экономика, энергетический рынок, энергетическая политика, государственное регулирование, конкурентоспособность, биотопливо. Библ.: 10. Климчук Александр Васильевич – кандидат сельскохозяйственных наук, доцент, доцент кафедры административного менеджмента и альтернативных источников энергии, Винницкий национальный аграрный университет (ул. Солнечная, 3, Винница, 21008, Украина) E-mail: klimchuk-77@mail.ru UDC 620.9.009.12(477) Klymchuk O. V. Conceptual Principles for Developing and Regulating the Energy Policy of Ukraine at a Competitive Level The article is aimed at studying the current trends of regulatory policy in the global energy market and identifying potent ways for energy efficiency growth in terms of the Ukrainian economy. An analysis of the main trends of energy policy development in the world has been carried out and a pri- ority direction for the development of Ukrainian energy on the basis of the biofuel industry has been determined. The article substantiates actuality of the matter that one of the main directions of overcoming the energy crisis in Ukraine, along with ensuring recovery and sustainable growth of the gross domestic product, is transition to the industrial use of biofuels. The process of production and consumption of biofuels must be seen as a means to raise the level of decentralization, while ensuring energy sources. It is determined that the State must provide information support for producers of biofuels, defining their market range and encouraging beneficial business partners. Increased production of biofuels in Ukraine will serve as a fundamental factor in achieving international competitiveness of the national economy, as well as its growth on innovation basis. Keywords: economy, energy market, energy policy, the State regulation, com- petitiveness, biofuels. Bibl.: 10. Klymchuk Oleksandr V. – PhD (Agriculture), Associate Professor, Associate Professor of the Department of the Administrative Management and Alterna- tive Energy Sources, Vinnitsa National Agrarian University (3 Soniachna Str., Vinnytsia, 21008, Ukraine) E-mail: klimchuk-77@mail.ru Конкурентоспроможність країни залежить, перш за все, від двох груп факторів: кількості та яко-сті наявних у її розпорядженні ресурсів (трудові, природні, інфраструктурні, технологічні, інформаційні та культурні), а також ефективності уряду, що розпоря- джається цими ресурсами. Існують великі відмінності в моделях конкурентоспроможності кожної країни, тому що жодна країна у світі не може бути конкурентоспро- можною у всіх або хоча б у більшості галузей. Зрештою деякі країни досягають успіху лише в певних галузях, оскільки їх внутрішні умови є найбільш сприятливими, динамічними та перспективними, а конкурентоспро- можність окремої країни залежить від схильності її про- мисловості до інновацій та модернізації [1]. Одне з пріоритетних завдань світової економі- ки полягає в суттєвому підвищенні ефективності про- мислового виробництва та споживання енергетичних ресурсів. Наразі енергетична система та її політика, з точки зору безпеки постачання і глобальних змін кліма- ту, жодною мірою не є далекоглядними. Яку б енергетич- http://www.business-inform.net 84 Е К О Н О М ІК А м ех а н із м и р ег ул ю в а н н я е ко н о м ік и БІЗНЕСІНФОРМ № 2 ’2016 www.business-inform.net ну систему ми не розглядали – всюди потрібні нові інве- стиційні ресурси для задоволення прогнозованих потреб, пошуку нових джерел енергії, оновлення інфраструктури та техніки. Досить очевидним виступає той факт, що для створення надійного та перспективного енергетичного сектора потрібно постійно знаходити все нові шляхи. Сучасна політика і ринкові тенденції у всьому сві- тові досить швидко та кардинально змінюються. У пер- спективі маловуглецева та екологічно безпечна енер- гетика не тільки можлива, вона навіть вигідніша, ніж продовження політики споживання традиційних енер- гоносіїв. Однак майбутнє енергетики не має полягати в повній або частковій заміні однієї шкідливої технології на іншу, менш небезпечну. Потрібна розробка нової, набагато ефективнішої системи, за якої значно покра- щиться не лише використання енергії, але й виробни- цтво, перетворення та транспортування енергетичних ресурсів. Тут цілком слушно згадати виступ 16 грудня 2010 р. президента США Барака Обами: «...Ми знаємо, що лідером ХХІ століття стане та країна, якій вдасться використовувати енергію екологічно безпечних, віднов- люваних джерел» [2]. Сучасні процеси глобалізації світової економіки не залишають осторонь практично жодну з країн нашої планети, а тому формування і функціону- вання національних ринків, у тому числі енергетично- го, так чи інакше відбувається в тісному взаємозв’язку з розвитком продуктивних сил і суспільних відносин дер- жави. Економічно розвинуті країни світу вказують на те, що вони одностайно підтримують принципи Енергетич- ної хартії, а також Глобальної хартії у формуванні розви- тку сталої енергетики. Пріоритетним завданням вказа- них міждержавних угод є відкриття всіма країнами сво- їх енергетичних секторів для встановлення міжнародної конкуренції. Внаслідок цього потрібно провести ретель- ний облік усіх форм і видів енергії, а всі надані субсидії та виникаючі зовнішні ефекти, пов’язані з кожним за- пропонованим варіантом, необхідно повністю включа- ти в економічні розрахунки та віддзеркалювати на сумі конкурсної пропозиції. На доданок до цього, буде знач- ним позитивом, якщо промислово розвинуті країни по- чнуть тісно співпрацювати з країнами «третього світу» в галузі становлення та розвитку відновлюваних джерел енергії для задоволення енергетичних потреб цих країн, враховуючи екологічні вимоги. Доцільно також розширити вільну конкуренцію при проголошенні тендерів на будівництво потужних енергетичних об’єктів, включаючи різні види енерге- тики, що дозволить порівнювати різноманітні варіанти та вибирати найкраще джерело отримання енергії за критеріями рентабельності та екологічності. Для цьо- го потрібно в комплексі використовувати державно- владні регулятори – нормативно-правова база, владні структури загальнодержавного і регіонального рівнів та ринкові механізми – закони ринку (попит, пропозиція, конкуренція, кон’юнктура), виробники, споживачі, інф- раструктура, професійні та міжпрофесійні об’єднання. На думку Є. Боброва, ринковий підхід до вирішення питання розробки енергетичної політики країни бажаний, але далеко не завжди ефективний. У міру вдосконалення ринкових структур і переходу до розвинутих форм ринку державне регулювання багато в чому замінюється різно- манітними непрямими регуляторами, але сукупна регу- лювальна роль держави постійно збільшується. Тому, не- зважаючи на те, що державна енергетична політика дедалі більше реалізується через спільну енергетичну стратегію держави і бізнесу, включаючи окремі енергетичні компанії, її сукупне значення невпинно підвищується. Це підтвер- джується практикою ряду країн, що мають як індикативні, так і затверджені 5–7-річні плани соціально-економічного та науково-технічного розвитку, які багато в чому побу- довані на регулювальній ролі структурного, промислово- енергетичного, науково-технічного, інвестиційного, кре - дитно-фінансового, зовнішньоекономічного, екологічно- го та інших видів політики. Багато експертів вважають, що енергетична стратегія країни повинна містити не кон- кретні цифри, а в основному тільки цілі, принципи і мето- ди. Єдине, що прийнятно, – це граничний нормативний рівень рентабельності природних монополій і конкретних параметрів у екологічному розділі, але для цього потріб- ний твердий державний контроль. Щодо різних прогнозів розвитку енергетики, особливо довгострокових, то досвід показує, що вони є об’єктивно недостовірними [3]. С. Єрмілов зазначає, що формування стійких за- гальносвітових тенденцій до зростання цін на вугле- водневі енергоресурси, посилення негативного впливу життєдіяльності людини на стан екологічної системи, а також подальше загострення конкуренції національ- них економік під дією глобалізаційних процесів актуалі- зували проблему ефективного державного регулювання країн в енергетичній сфері та визначили його сучасні пріоритети. Дана проблема загострилася і для нашої держави. Лише підпорядковуючи власну енергетичну політику таким цілям, як гарантування енергобезпеки, зростання енергоефективності та досягнення еколо- гічного збалансування на макрорівні, Україна зможе адекватно реагувати на зазначені виклики сучасності та нівелювати вплив несприятливих коливань зовнішньої та внутрішньої кон’юнктури на національну конкурен- тоспроможність. З огляду на поточний рівень техноло- гічного розвитку й енергозалежності нашої країни від зовнішніх джерел, найголовнішим фактором системної конкурентоспроможності в Україні є ефективність ви- користання паливно-енергетичних ресурсів [4]. Економічна безпека України вимагає наявності до-статньої кількості паливно-енергетичних ресурсів для реалізації відтворюваних процесів у всіх сфе- рах масового використання суспільно корисної праці, забезпечення стабільності розвитку суспільства та під- тримання незалежності держави щодо самостійного формування внутрішньої та зовнішньої політики. Під час вибору джерел енергії та технологій їх отримання необхідно керуватися вартістю повного циклу енерго- постачання (виробництво, транспортування, розподіл та споживання енергії), включаючи витрати на охорону здоров’я та навколишнє середовища. Система ефектив- ного управління виробничими процесами має врахову- вати територіальні особливості та здійснювати спожи- http://www.business-inform.net Е К О Н О М іК А м ех а н із м и р ег ул ю в а н н я е ко н о м ік и 85БІЗНЕСІНФОРМ № 2 ’2016 www.business-inform.net вання мінімальної виробничо-доцільної кількості енер- горесурсів, надаючи пріоритет біопаливам [5]. У світовому масштабі Україна має найбільш енер-гозатратну промисловість, тому конкуренто-здатність вітчизняної продукції напряму залежить від цін на традиційні енергоносії, вартість яких постійно зростає. Умови сьогодення вказують на те, що Україна характеризується нераціональною структурою промис- лового використання енергетичних ресурсів, тому до- сить актуальною в теоретичному та практичному плані є проблема підвищення ефективності управління в спо- живанні енергії та зменшенні показників енергомістко- сті виробленої продукції. До того ж, сучасна ситуація в паливно-енергетичному комплексі нашої держави від- значається інтенсивним зростанням імпорту енергоре- сурсів, який за вартісними показниками суттєво переви- щує обсяги видобутку та експорту власних енергоносіїв. Загальною тенденцією на паливно-енергетичному ринку нашої держави є невпинний процес вирівнювання цін на природний газ, нафту та продукти нафтопереробки зі світовими показниками, тобто спостерігається до- сягнення паритетності цін внутрішнього та зовнішнього ринків енергоносіїв. С. Єрмілов вказує на те, що в цілому актуальність подальшої демонополізації та поліпшення конкурент- ного середовища діяльності галузей українського ПЕК (насамперед, у напрямі розбудови конкурентних енер- горинків) для України з часом лише зростає. Недоско- нале державне регулювання в її енергетичній сфері зу- мовило те, що, незважаючи на всі проведені реформи вітчизняного енергетичного сектора, й досі внутрішні ринки енергоресурсів України (крім, з певними застере- женнями, ринку нафтопродуктів і ринку послуг з поста- чання електроенергії) не є конкурентними, оскільки на жодному з них не забезпечується вільний вибір контр- агентів, конкурентні засади господарської діяльності для виробників – суб’єктів ринку не стали домінуючи- ми, а дія ринкових механізмів ціноутворення практично нівелюється частим централізовано-адміністративним впливом [6]. Як наслідок, в Україні необхідно створити інституції громадянського суспільства та цивілізованої ринкової економіки в оптимальному поєднанні з дер- жавним регулюванням. В. Микитенко акцентує увагу на тому, що науково обґрунтована стратегія збалансованого розвитку еко- номіки стає одним із основних засобів запобігання ви- никненню можливих загроз безперебійному енергоза- безпеченню всіх виробничих сфер держави. Політика, направлена на досягнення оптимальної енергоефектив- ності економіки будь-якої держави, являє собою склад- ну комбінацію внутрішньо- та зовнішньоорієнтованих заходів, які визначають сутнісні особливості країни у конкретний момент її соціально-економічного і політич- ного розвитку. Підвищення ефективності використання енергоресурсів спрямує десятки мільярдів гривень на рік в інші економічні та соціальні сфери, створить мож- ливість для зниження собівартості продукції, збільшен- ня обігових коштів, зростання заробітної платні, субси- дій, наповнення бюджетів усіх рівнів. Окрім того, це ще й певний інструментарій удосконалення управління в різних галузях національної економіки [7]. У результаті проведення комплексної оцінки впли- ву окремих чинників на енергоефективність економіки було встановлено, що найбільше впливають на даний агрегований показник політико-економічні фактори. Їхня негативна дія спричинює низький рівень енерго- ефективності, однак, застосовуючи обґрунтовані управ- лінські заходи, цей рівень можна значно підвищити [8]. Отже, найактуальнішою проблемою державної еко - номічної політики є її здатність забезпечити умови ста- більного економічного розвитку, а найважливіша скла- дова економічного розвитку – економічне зростання. Тому метою інтенсифікації регуляторних зусиль є макси- мізація обсягів національного виробництва, що є єдиним шляхом для підвищення рівня споживання матеріаль- них благ і задоволення постійно зростаючих людських потреб у рамках існуючого технологічного способу ви- робництва. Безумовно, проблематика економічного роз- витку є значно ширшою, однак її вирішення пов’язане з чітким визначенням потенціалу існуючих виробничих можливостей. Як наслідок – потрібно розробити ціліс- ний економічний механізм функціонування енергозбе- рігаючої політики із регламентованими заходами еко- номічного, правового і адміністративного спрямування, а також створити умови, коли енергозбереження та ве- личина отриманого прибутку суб’єктами господарюван- ня будуть розглядатися як взаємозалежні й односпря- мовані вектори, незважаючи на високі рівні витрат при впровадженні енергозберігаючих технологій. При цьому необхідно врегулювати ціни на па ливно-енергетичні ресурси та привести їх у відповідність із реальними витратами країни. Формуючи ціни на енергоносії, доцільно враховувати економічні збитки від їх негативного впливу на навколишнє середовище, що зумовить не тільки їх раціональне використання, але й встановить економічну межу доцільності їх видобування. При управлінні важливість цінового та тарифного факто- рів підкреслює той факт, що майже у всіх західних країнах бюджет держави отримує значні прибутки з високих цін на окремі види енергоносіїв, зокрема бензин і дизельне паливо. Тому система цін на паливно-енергетичні ресур- си повинна враховувати фінансові, економічні й бюджет- ні умови та екологічні вимоги. Світовий та вітчизняний досвід вказує на те, що ефективне використання ринкової моделі регулювання в економіці, а також у паливно-енергетичному комп- лексі, можливе лише за умов створення дієвої системи правового та нормативного забезпечення, яке виступає запорукою впровадження ринкових механізмів регулю- вання. На жаль, через цілу низку як об’єктивних, так і суб’єктивних причин синхронізувати дані процеси в Україні не вдалося, що стало одним із головних факторів постійного загострення ситуації в економіці країни та її паливно-енергетичному комплексі. Динамічні та глибо- кі зміни в економіці й енергетиці країни потребують по- стійного вдосконалення існуючої нормативно-правової бази та її подальшого розвитку відповідно до нових еко- номічних та соціально-політичних умов. http://www.business-inform.net 86 Е К О Н О М ІК А м ех а н із м и р ег ул ю в а н н я е ко н о м ік и БІЗНЕСІНФОРМ № 2 ’2016 www.business-inform.net З огляду останніх подій, у зв’язку з кардиналь- ними змінами в політичному укладі та економічній кон’юнктурі, потрібно розробляти новітні системні під- ходи при розв’язанні проблемних питань у напрямку розвитку національної політики із забезпечення енер- гоносіями, яка на сьогодні є однією з найслабших ла- нок державного регулювання в Україні. Простежують- ся знач ні невідповідності у формуванні та подальшому функціонуванні нормативно-правової бази із законо- давчими нормативами ЄС щодо раціонального викори- стання паливно-енергетичних ресурсів, обмеженість яких підвищується через неузгодженість між централі- зованим та регіональним розподілом. Т. В. Плахтій та В. Ю. Драчук вказують на те, що законодавче регулювання на рівні держави із застосу- ванням різних підходів у стимулюванні виробників та споживачів конкретної галузі народного господарства свідчить про зацікавленість у позитивних результатах та розширенням конкретного ринку на перспективу. Сто- совно енергетичної галузі, яка займається виробництвом біопалива, також передбачено ряд податкових важелів з метою зниження податкового тиску на суб’єктів, які при- четні до даного процесу. Встановлення особливих підхо- дів у оподаткуванні є аргументом для визначення важли- вої ролі біоенергетичної галузі для України в цілому [9]. Під час здійснення системного дослідження ви-робничого потенціалу біоенергетичної галузі необхідно провести комплексний аналіз реко- мендованого обсягу виробництва конкурентоспромож- ної кількості біопалив (оптимізованого за асортиментом і періодом виготовлення), установлення можливостей його нарощування залежно від існуючої кон’юнктури ринку та зони переходу на новий обсяг робіт, послуг і ви- робленої продукції. Даний аналіз паралельно потребує системного вивчення ринку засобів виробництва, ринку капіталу, ринку робочої сили тощо. На основі комплекс- ної оцінки результатів проведених досліджень одержу- ють індикативні параметри виробничої програми, що дозволяє сформувати портфель замовлень у біопалив- ному виробництві, враховуючи попит на біопалива, їх конкурентоспроможність, критичну масу продажів, можливості укладання контрактів постачання на менш вигідних умовах, діапазон коливання цін на виготовлену продукцію, сезонність виробництва, напруженість ви- робничої програми та інші регіональні аспекти. Одним із головних напрямків подолання енерге- тичної кризи, забезпечення оздоровлення економіки та стійкого зростання валового внутрішнього продук- ту є перехід до промислового використання біопалив. Процес виробництва та споживання біопалив потрібно розглядати як засіб у підвищенні рівня децентралізації при забезпеченні енергоносіями, що сприятиме приско- ренню розвитку та впровадження відповідної техніки та технологій. Розвиток національного біопаливного виробництва повинен підвищити енергоефективність економіки України до показників розвинутих країн світу. Споживання різних видів біологічних палив має прискорити темпи зниження енергомісткості ВВП, у ре - зультаті чого в коротко- або середньостроковій пер- спективі відбудеться зростання конкурентоздатності вітчизняного продукту на світових ринках. Реалізація належного державного регулювання біо- паливним виробництвом стримується, передусім, від- сутністю його організаційного механізму та правового забезпечення. Йдеться про методичне й організаційне забезпечення роботи цього механізму, про професійне розв’язання кожної з виникаючих проблем і доведення від ідеї та загальної конструкції до практичної реаліза- ції. Такі завдання в повному обсязі можуть виконувати ринкова інфраструктура та відповідні урядові структу- ри. Сучасні методи державного регулювання біопалив- ним виробництвом потрібно спрямовувати на форму- вання ефективних вертикально інтегрованих структур, забезпечуючи їх наповнення необхідними інноваційно- інвестиційними ресурсами. Дані методи повинні базу- ватися на пошуку і реалізації синергійного потенціалу інтеграційних стратегій та забезпечувати формуван- ня довгострокових конкурентних переваг. Українська енергетична система має стати невід’ємною складовою європейського енергетичного ринку, а одним із важли- вих подальших кроків є ретельний економічний аналіз та створення відповідної математичної моделі розвитку біопаливної галузі. ВИСНОВКИ Однією з найважливіших складових добробуту в цивілізованих державах є забезпечення громадян і ком- паній необхідними енергоресурсами. Запорукою реалі- зації цієї мети має стати надійне, економічно обґрунто- ване та екологічно безпечне задоволення потреб насе- лення та економіки в енергетичних продуктах. Замість підтримки екстенсивного розвитку, яким економіка України рухалася протягом десятиліть, енергетика по- винна перейти на ефективне забезпечення сталого роз- витку економіки [10], розвиваючи також виробництво біопалив як особливого виду інноваційної діяльності. Для цього в нашій країні необхідно проводити діє- ві реформи в напрямку розгортання біопаливного ви- робництва, щоб досягти європейських стандартів. Не потрібно розраховувати на бюджетні кошти при вироб- ництві біопалива, проте державі необхідно провадити інформаційну підтримку виробників біопалива, визнача- ючи їх ринковий асортимент і рекомендувати найвигід- ніших ділових партнерів – від постачання біосировини і комплектуючих до реалізації готового біопалива. Біо- паливні підприємства повинні забезпечувати весь тех- нологічний цикл виробництва біологічних видів палива, включаючи їх подальшу економічно вигідну реалізацію. Збільшення виробництва біопалив в Україні буде висту- пати фундаментальним фактором у забезпеченні міжна- родної конкурентоспроможності національної економі- ки, а також її зростання на інноваційних засадах.  ЛІтЕРАтУРА 1. портер М. Э. Конкуренция / М. Э. Портер / Пер. с англ. – М. : Издательский дом «Вильямс», 2005. – 608 с. 2. Ядерная энергия: мифы и реальность. Тематические исследования по ядерной энергетике / Э. Фрогатт, О. Нассауэр, http://www.business-inform.net Е К О Н О М іК А м ех а н із м и р ег ул ю в а н н я е ко н о м ік и 87БІЗНЕСІНФОРМ № 2 ’2016 www.business-inform.net М. Шнайдер и др. – Изд. второе, перераб. и доп. – Ровно, 2011. – 352 с. 3. Бобров Є. Невуглеводнева енергетична політика України у світовому контексті / Є. Бобров // Економіка України. – 2008. – № 8. – С. 68–79. 4. Єрмілов С. Проблеми та шляхи удосконалення дер- жавної політики України у галузі енергозбереження / С. Єрмі- лов // Економіка України. – 2006. – № 9. – С. 4–11. 5. Климчук О. В. Економічне значення та оптимізація використання енергетичних ресурсів / О. В. Климчук // Вісник аграрної науки. – 2015. – № 6. – С. 62–66. 6. Єрмілов С. Формування конкурентних енергоринків в Україні / С. Єрмілов // Економіка України. – 2007. – № 10. – С. 15–28. 7. Микитенко В. Енергоефективність національної еко- номіки: соціально-економічні аспекти / В. Микитенко // Вісник НАН України. – 2006. – № 10. – С. 17–26. 8. Суходоля О. М. Енергоефективність економіки в кон- тексті національної безпеки: методологія та механізми реаліза- ції / О. М. Суходоля. – К. : Вид-во НАДУ, 2006. – 424 с. 9. плахтій т. В. Законодавче регулювання податкового стимулювання вирощування біоенергетичних культур, вироб- ництва і використання біопалива / Т. В. Плахтій, В. Ю. Драчук // Збірник наукових праць Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків. – К., 2013. – Вип. 19. – С. 235–239. 10. шостак Л. Енергозабезпечення України у міжнарод- них економічних відносинах / Л. Шостак, О. Дікарєв // Економі- ка України. – 2007. – № 11. – С. 81–88. REFERENCES Bobrov, Ye. “Nevuhlevodneva enerhetychna polityka Ukrainy u svitovomu konteksti“ [The hydrocarbon energy policy of Ukraine in the global context]. Ekonomika Ukrainy, no. 8 (2008): 68-79. Frogatt, E. et al. Yadernaya energiya: mify i realnost. Tema- ticheskiye issledovaniya po yadernoy energetike [Nuclear energy: myths and reality. Case studies on nuclear energy]. Rovno, 2011. Klymchuk, O. V. “Ekonomichne znachennia ta optymizatsiia vykorystannia enerhetychnykh resursiv“ [The economic value and the optimization of energy resources]. Visnyk ahrarnoi nauky, no. 6 (2015): 62-66. Mykytenko, V. “Enerhoefektyvnist natsionalnoi ekonomiky: sotsialno-ekonomichni aspekty“ [Energy efficiency of the national economy, social and economic aspects]. Visnyk NAN Ukrainy, no. 10 (2006): 17-26. Porter, M. E. Konkurentsiya [Competition]. Moscow: Viliams, 2005. Plakhtii, T. V., and Drachuk, V. Yu. “Zakonodavche rehuliuvan- nia podatkovoho stymuliuvannia vyroshchuvannia bioenerhetych- nykh kultur, vyrobnytstva i vykorystannia biopalyva“ [Legal regula- tion of tax incentives for growing bioenergy crops, the production and use of biofuels]. Zbirnyk naukovykh prats Instytutu bioenerhet- ychnykh kultur i tsukrovykh buriakiv, no. 19 (2013): 235-239. Sukhodolia, O. M. Enerhoefektyvnist ekonomiky v konteksti natsionalnoi bezpeky: metodolohiia ta mekhanizmy realizatsii [Ener- gy efficiency in the context of national security: methodology and mechanisms for implementation]. Kyiv: Vyd-vo NADU, 2006. Shostak, L., and Dikariev, O. “Enerhozabezpechennia Ukrainy u mizhnarodnykh ekonomichnykh vidnosynakh“ [Electricity Ukraine in international economic relations]. Ekonomika Ukrainy, no. 11 (2007): 81-88. Yermilov, S. “Formuvannia konkurentnykh enerhorynkiv v Ukraini“ [Formation of competitive energy markets in Ukraine]. Ekonomika Ukrainy, no. 10 (2007): 15-28. Yermilov, S. “Problemy ta shliakhy udoskonalennia der- zhavnoi polityky Ukrainy u haluzi enerhozberezhennia“ [Problems and ways to improve Ukraine's state policy in the field of energy efficiency]. Ekonomika Ukrainy, no. 9 (2006): 4-11. http://www.business-inform.net